З нагоди Дня української писемності та мови спілкуємося з керівницею гуртка “Мистецтво слова” Світланою Кресак та її вихованцями. Творчі роботи, відеокліпи, виступи на сцені Палацу учнівської молоді, численні перемоги у всеукраїнських і міжнародних конкурсах юних декламаторів – це велика праця над вивченням і популяризацією рідної мови, яка у воєнний час стала особливим оберегом нації, її ідентифікатором і скарбом. Інтерв’ю записано в рамках медіапроєкту “Закулісся професії”, присвяченому роботі педагогів і працівників ПУМу.
Світлана Олександрівна почала свою діяльність в Палаці учнівської молоді на початку 2023 року вже в статусі відомої мисткині – авторки і виконавиці пісень, поезії, моновистав, сценаристки й ведучої тематичних заходів на луцьких сценах, а також керівниці поетичної студії “Суцвіття” при Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Тому й відгукнулася на пропозицію директора ПУМу Сергія Кравчука очолити гурток “Мистецтво слова” за рекомендацією художньої керівниці закладу Тетяни Панасюк.
“Цю роботу я знаю добре. Я була впевнена в собі, бо, крім досвіду, опиралася на свою любов до слова. Якщо людина щось любить, то предмет її любові обов’язково відповість взаємністю. Відкривати для дітей таємницю слова – найперше, що мене привабило в роботі. Також навчаю своїх вихованців вірі в себе і впевненості. Коли людина впевнена, то їй обов’язково повірять ті, хто її слухає”, – розповіла про той час вибору Світлана Олександрівна.
Як надихнути обдарованих дітей й допомогти їм повірити в себе? У жінки є чудовий мотиватор – кожного зі своїх вихованців вона жартома вітає як майбутнього народного артиста України! І дитячі очі починають світитися радістю, натхненням і впевненістю. А ще – багато праці над собою, вдумливість, розвиток дикції, володіння мовою тіла, подолання страху сцени… Саме це показали відвідані заняття в гуртку “Мистецтво слова”.
В гуртку зараз навчаються 13 вихованців, які займаються з керівницею індивідуально, а також беруть участь у конкурсах, виступають на заходах в Палаці, знімаються у кліпах. “Це непросто, але я рада, що всі вихованці прийшли в гурток невипадково, адже слово їх взяло в свої обійми. Кожна дитина – моя гордість!” – відгукується про учнів Світлана Олександрівна. А діти відповідають їй щирою взаємністю – вони відвідують заняття охоче, уважно слухають настанови педагогині, включаються в складні професійні зйомки, які часто відбуваються на різних локаціях – це і в музеях міста, в Будинку Косачів у Луцьку, і в Колодяжному, де жила наша землячка Леся Українка, в міському парку, чи в селах Жидичин і Рокині. На час цієї розмови створено 23 відеокліпи за участю вихованців гуртка “Мистецтво слова”, які можна переглянути на його ютьюб-каналі.
“Запорука успіху моєї роботи з дітьми залежить значною мірою від батьків, від їхньої допомоги, сприяння й довіри. Щиро дякую батькам вихованців за творчу підтримку своїх дітей, розуміння важливості залучати дітей до мистецтва слова”, – дякує керівниця гуртка.
У роботі з талановитими юними артистами Світлана Кресак вдумливо розвиває всі грані їхніх талантів, поєднуючи в творчих роботах дітей художнє читання поезій з пісенними фрагментами, грою на музичних інструментах. “Синтез мистецтв збагачує подачу поетичного слова і виконавську майстерність читця. Слово, підсилене співом, збагачує його слухову палітру й допомагає глибше розкрити образ твору. А ще художню декламацію допомагає емоційніше передавати музика. Двоє моїх учнів вже використали це у своїх кліпах – Анастасія Кособуцька і Тимофій Лісівненко, які грали на бандурі. Планую теж залучити елементи танцю на наступних записах кліпів. Я пересвідчилася, що коли поєднуються кілька видів мистецтв, то результати конкурсів набагато вищі”, – пояснила керівниця гуртка і зауважила, що цю знахідку оцінили члени журі численних всеукраїнських і міжнародних конкурсів, що підтверджує правильний вибір навчання. Більш як 50 перемог юних декламаторів гуртка за минулий навчальний рік – такі високі досягнення промовляють самі за себе.
“Що головне в моїй роботі? Це любов – до дітей, до слова. Далі, звичайно, праця, віра в себе. Я стараюся кожному вихованцю приділити максимум уваги, адже всі талановиті й дуже стараються, вивчають свої твори, з нетерпінням чекають записів у кліпах”, – ділиться Світлана Олександрівна. А що кажуть її вихованці?
“Я прийшла в гурток “Мистецтво слова”, коли мені було 6 років.Почала займатися під керівництвом Тетяни Іванівни Панасюк. А зараз вже рік займаюся зі Світланою Олександрівною. І за цей час було стільки досягнень – більше як 10 перемог у конкурсах. Я бачу в ній не лише педагога, а й справжню рідну людину, старшу подругу. Їй я довіряю всю себе – як глина в її вмілих руках. Це час мого потужного саморозвитку, і своє майбутнє я бачу як відома народна артистка України”, – відгукується про наставницю 8-класниця Дарина Кичук.
Особливий вихованець гуртка “Мистецтво слова” – випускник 2024 року, а нині студент-першокурсник мистецького вузу Андрій Вінцюк ділиться своїми думками про час навчання: “Навчаючись у Світлани Олександрівни, все більше закохувався у мистецтво і розумів, що хорошого результату можна досягти тільки великою працею. Наше заняття складалось із двох частин: 1.Тепла розмова з порадами по професії та думки, які надихають, мотивують. 2 . Практична частина, де працювали з матеріалом і аналізували помилки, вчились розбирати сценарій як і в акторському, так і режисерському аспектах. Це був дуже потрібний і хороший для мене досвід. Світлана Олександрівна – людина з великої букви!”.
Андрій підтримує тісний зв’язок з педагогинею, цікавиться її справами й ділиться новинами. “Найбільша моя гордість і любов!” – так трепетно відгукується про талановитого й працьовитого юнака Світлана Олександрівна.
У планах на цей навчальний рік у Світлани Олександрівни – багато праці, залучення вихованців до єднання мистецтв навколо слова. Найбільше бажання жінки – щоб діти почали відчувати слово на новому для себе рівні, передавали його слухачам так, щоб обов’язково була зворотна реакція.
“Коли заходите до мене в кабінет, вмикайте уявний ліхтарик світла, і з тим внутрішнім світлом йдіть до людей. Але як виходите з кабінету, все одно те світло залишайте в собі – людям від нього теж стає світліше. Отже, головні посили, які є в нашому гуртку, – це любов до слова і те світло, яке ти маєш дарувати людям. Адже виконавець той цікавий, який має в собі те внутрішнє світло, а сцена – це збільшувальне скло. Там бачиться і відчувається людина. Якщо ти будеш байдужим, бубніти собі під ніс й милуватися лише собою, то ти нікого не зацікавиш. Любов і світло – це головні засади моєї роботи з дітками”.
Текст і фото заходів – методистки Марії Пилипчук