Освітнє середовище повинне бути безпечним для всіх учасників освітнього процесу. У разі виникнення проявів булінгу, варто знати, куди повідомити і до кого звертатися по допомогу – як дітям та їхнім батькам, так і педагогам. Психологиня Палацу учнівської молоді Юлія Коновал нагадує про те, куди звертатися у такому випадку в закладі позашкілля.
“Булінг стає ще більш небезпечним, коли той, кого кривдять, мовчить. Страшно розповісти про знущання, коли думаєш, що після цього тебе будуть вважати тим, хто одразу біжить розповідати про кривдника іншим. Тобто слабким, тобто нездатним постояти за себе. Але хто сказав, що це твердження слід сприймати за правду? Це стереотип, яким ми десь запозичили та віримо у нього. У випадку булінгу правда одна – ви маєте себе негайно захистити, тільки це має значення, а отже, потрібно розповісти близьким, керівнику гуртка, психологу, дирекції закладу про акт булінгу, який вчиняється проти вас. Мовчання продовжує знущання“, – радить психологиня.
А як діяти педагогу, якщо він стикається з випадками цькування? “Також слід виділити так званий “дорослий” булінг – мобінг. Це вид психологічного насильства, який виявляється через систематичні образи, плітки, цькування з метою приниження та унеможливлення нормального функціонування на робочому місці. Варто пам’ятати, що за такі дії передбачена адміністративна відповідальність”, – нагадує Юлія Коновал.
В Україні існують “гарячі лінії” та номери довіри, за якими можна звернутись за допомогою у випадку вчинення булінгу:
– Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
– Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
– Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 800 500 335;
– Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
– Національна поліція України 102.