“Мамо, я давав присягу!” – так пояснив своє рішення потрапити на лінію бойового зіткнення військовослужбовець Віталій Ланшин. Цьогоріч йому мало виповнитися 25 років… У Війні за Незалежність України обірвалося молоде, повне планів і надій життя. Натомість – скорбота в серцях родини, могила на Алеї Героїв, також – куточок пам’яті Захисника у Волинському краєзнавчому музеї. Тут на вечорі пам’яті Віталія Ланшина 24 лютого за ініціативою Катерини Яремчук побували гуртківці Палацу учнівської молоді: вихованці гуртка “Патріоти Волині”, народного ансамблю народного танцю “Радість” і гуртка “Юний журналіст”.
Музейники трепетно збирали документи й світлини про життєвий шлях Віталія, створили насичену експозицію.
Мама Людмила Ланшина, працівниця музею, з хвилюванням сказала, що ніколи не могла уявити, що буде розповідати про єдиного сина як загиблого Героя в закладі, де працює. Вона поділилася розповідями про дитинство Віталія, його характер та інтереси, навчання в Луцькому ліцеї №23, а потім в Національній академії державної прикордонної служби України військ імені Богдана Хмельницького. Жінка з хилюванням читала вірші, присвячені синові.
Співробітник музею, історик Богдан Зек розлого розповів про головні події у становленні життєвих цінностей юнака-патріота. Його розповідь супроповоджували демонстрація світлин з сімейного архіву Ланшиних. Проникливо звучали відеорозповіді побратимів Віталія, які дуже його поважали, любили й бережуть пам’ять про друга.
Символічно захід відбувся 24 лютого – в сумну роковину повномасштабного вторгнення російських окупантів у нашу землю. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять про загиблих воїнів, життя яких – ціна нашої Незалежності.
Людмила Ланшина, її колеги подякували школярам і педагогам за вшанування Героя Віталія Ланшина, їхнє свідоме ставлення до збереження пам’яті полеглих.
Герої не вмирають – допоки про них пам’ятають нові покоління українців!
Текст і фото – методистки, керівниці гуртка “Юний журналіст” Марії Пилипчук