Свято без тюльпанів: день боротьби, який перетворили на “жіночність”

Довгий час 8 Березня асоціювалося виключно з весною, квітами та “святом жіночності”. Такий образ створював вигідні умови для квіткового бізнесу, але поступово розмивав справжній сенс цієї дати. Історично 8 Березня – це не день ніжності, а день боротьби жінок за політичні й економічні права.

Фото Дарини Коломієць з Маршу жінок в Києві 8 березня 2026 року, джерело – “Радіо Свобода”

Ключові події, пов’язані з формуванням жіночого правозахисного руху:
Протести в Нью-Йорку (1908 рік).
8 березня близько 15 тисяч жінок вийшли на марш через Нью-Йорк. Вони вимагали скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати до рівня чоловічої та надання жінкам виборчого права.
Лютнева революція в Російській імперії (1917 рік).
У Петрограді 23 лютого за юліанським календарем (що відповідає 8 березня за григоріанським) розпочався страйк робітниць текстильних фабрик із гаслами “Хліба і миру”.
Згодом Організація Об’єднаних Націй закріпила за цією датою статус Міжнародного дня боротьби за права жінок. У своєму первинному значенні цей день мав привертати увагу до жіночих свобод, потреб і реальних проблем, а не до квітів.
Радянський Союз кардинально змінив сенс цього дня, звівши його до примітивного “свята жіночності”. Попри декларації про звільнення жінок і рівність прав, на практиці держава часто розглядала їх передусім як трудовий ресурс.
8 Березня стало майже єдиним днем у році, коли жінці приділяли особливу увагу. Водночас у повсякденному житті вона несла подвійне навантаження: працювала нарівні з чоловіками й одночасно відповідала за більшість домашніх обов’язків. Саме тому в пострадянських країнах на довгі роки закріпилося викривлене сприйняття цієї дати як “свята краси”, що нівелює справжню суть боротьби за рівність.
Сьогодні в Україні точиться активна дискусія щодо доцільності святкування 8 Березня. Головна проблема полягає в тому, що первинне значення цього дня значною мірою стерлося під впливом радянських наративів.
Натомість з’являються ініціативи щодо впровадження нових дат. Зокрема, пропонується відзначати День української жінки 25 лютого – у день народження видатної письменниці Лесі Українки.
Святкувати чи ні – кожен вирішує сам. Якщо дівчині важливі квіти, то вона вільна їх отримати цього дня – без обмежень. Але варто пам’ятати: за цією датою стоять не квіти, а історії боротьби. І саме від нас залежить, чи залишиться 8 Березня днем квітково-весняних привітань, чи стане днем усвідомлення і солідарності.

Авторка – Аріана Туз, вихованка гуртка “Юний журналіст”