Як ви гадаєте, яку жінку можна назвати сильною? Можливо, це фізично сильна жінка-спортсменка, заклопотана багатодітна мама, чи хоробра поліцейська перед нічним чергуванням?.. Відповідь на це запитання дали мені найрідніші люди.
Моя бабуся Євгенія народилася 1953 року. Її життя склалося непросто. Якось ми з сестричкою знайшли в неї альбом у бордовій обкладинці з фотографіями, і виявилося, що там не лише фото з урочистими обличчями, а й фото померлого дідуся Сергія. Бабуся забрала цей альбом і попросила нас його не чіпати. У той момент я зрозуміла, що пережила багато ситуацій, про які зараз важко говорити. Бабуся виховує трьох юних онуків. До речі, вона здобула освіту вчителя початкових класів, історика і вчителя німецької мови. А зараз передає свої знання своїм внукам.
Ще одним прикладом сильної жінки є моя мама Людмила. Якось вона розповідала такий випадок: у школі вона отримувала лише відмінні оцінки з усіх предметів. Її вчителькою з німецької була її мама, тобто бабуся Євгенія. Оцінки були заслужені, але одного разу вона отримала два бали за те, що дала відповіді однокласникам. Це була єдина погана оцінка за час навчання. Також цей випадок стимулював маму до академічної доброчесності. Згодом вона закінчила факультет романо-германської філології, здобула вчене звання доцента, і зараз очолює кафедру німецької філології. Вона постійно вдосконалює свої знання, прагне кращого, й отримує максимум задоволення від роботи та подорожей.
Чим захоплює мене сестричка Світланка? Не лише тим, що купує мені будь-яку книгу, яку я захочу. А також тим, що попри драматичні події у світі, починаючи з пандемії ковіду ще з 2020 року, мотивувала мене вчитися, коли більшість учнів втратили мотивацію до навчання. Моя дорогоцінна сестричка особливо наголошувала на математиці та англійській мові, бо вважає, що ці предмети допоможуть мені в подальшому житті. Щоб ви розуміли, моя Світланка – фінансова аналітикиня відомого закордонного бренду. І саме ці предмети їй найбільше знадобилися. Вона завжди переймалася, щоб я була розумною, освіченою та щасливою.
Я – Оленка, мені 13 років, це моя родина, і цим я дуже пишаюся.
Я багато читаю, люблю музику з усього світу й пишу вірші. Нещодавно мою поезію відзначили першою премією Міжнародного конкурсу мистецтв «Сузір’я талантів України».
Я наймолодша в сім’ї, і все життя ще попереду. Я не знаю, що мені ще доведеться пережити, але хочу взяти з собою в майбутнє терпіння й відданість бабусі Євгенії, працелюбність і принциповість мами Людмили, інтелект і вміння мотивувати сестри Світланки.
Фото – керівниці гуртка “Юний журналіст” Марії Пилипчук