Саме таку назву має есе вихованця гуртка “Юний журналіст” Палацу учнівської молоді Романа Романюка, яке він підготував для Всеукраїнського конкурсу творчих робіт “Я – журналіст!” в Києві.
З самого дитинства мене не приваблювала жодна з професій, окрім журналістики. Та навіть більше! Навчаючись у третьому класі, ми з однокласниками вже почали знімати власні викривальні відео «Інспектор Миронюк» і викладати їх у соціальні мережі. Це почалося одного дня, коли я помітив, як повар у магазині працює без шапочки, і мене так це зачепило за живе, що я поскаржився адміністрації. Було навіть таке, коли я скаржився на недоліки в роботі магазинів у ЗМІ, а вони публікували це на своїх шпальтах. Тому мене буквально почали ненавидіти працівники магазинів біля школи.
Я поділяю думку видатного українського релігійного діяча Любомира Гузара про те, що журналіст – це не просто робота, це спосіб життя. Журналіст постійно повинен бути в центрі усіх подій, відвідувати різні івенти, і це мені дуже подобається в професії. Журналістика приваблює мене своєю різноманітністю. Тут не знудишся від однакових сірих буднів, бо життя медійника наповнене безліччю моментів – як веселих, так і сумних, навіть моторошних. На мою думку, саме ця драйвова робота відкриває необмежені можливості: знайомства з цікавими особистостями, подорожі, гучні викриття, навіть скандали. Такий досвід в мене вже є, пам’ятаєте про продавців луцьких магазинів?
У світі 21-го століття бракує журналістів. Напевно, ви здивуєтесь, чому я так кажу, але особисто для мене журналіст – це не просто людина, яка повідомляє щоденні новини, а людина, яка пише тільки правду. Я вже декілька разів переглянув корейський серіал про репортерів з промовистою назвою «Піноккіо». Саме цей фільм додав мені ще більшого бажання стати таким журналістом, який перевіряє кожен факт перед оприлюдненням, щоб не зашкодити людям. Адже брехня в журналістиці може коштувати надто дорого. Я також усвідомлюю небезпеку, яку може нести ця професія – це погрози, навіть переслідування. Але попри все це, я не залишаю свою мрію стати журналістом.
Ось чому я прийшов у гурток «Юний журналіст» Палацу учнівської молоді. Я впевнений у своїх силах і вірю, що в мене вийде стати справжнім журналістом. Участь у цьому конкурсі є великим кроком на шляху до моєї мети. І зараз я не лише мрію про перемогу, а й дуже стараюся її досягти.
