Цьогоріч вихованка гуртка “Юний журналіст” луцького Палацу учнівської молоді Ірина Вашкевич вперше взяла участь у всеукраїнському конкурсі творчих учнівських робіт “Я – журналіст!” і стала його лауреаткою. Публікуємо творчу роботу Ірини “Єнотик, що захищає мій інфопростір”.
Єнотик, що захищає мій інфопростір
З початку повномастшабного вторгнення я потерпала від багатьох інфовкидів. І в силу свого характеру часто на них реагувала. На жаль, вони зазвичай написані так, як не написав би жоден журналіст, що дотримується професійних стандартів. Ці фейки яскраві, емоційно забарвлені і на мене як на фанатку подібних текстів (художньої літератури, особливо романів) вони впливали одразу і влучали в ціль.
Я — патріотка своєї країни і ніколи навіть не задумувалась про переїзд в іншу державу, якби мене не вмовляли батьки – навіть коли в Луцьку горіла нафтобаза і вони вже знаходили мені, куди виїхати – чи в Австрію, чи в Німеччину. Але я опиралась, любов до України, а також звичність життя тут мене надихають і не певна, чи змогла б дихати не на нашій святій землі, де навіть Сонце світить інакше, яскравіше, по-особливому.
Тому, коли я бачила відверту брехню про стан в моїй державі чи про якихось осіб при владі, то сприймала близько до серця та не піддавала сумнівам ту інформацію, що приходила до мене з сумнівних джерел. Проте для свого майбутнього на моїй чудесній Батьківщині я знайшла в собі сили та можливості для зберігання спокою та навчилася відрізняти праведне від грішного. Звісно, цей процес був поступовим і тривалим, як і будь-яка робота над помилками у контрольній роботі. І про цей шлях я розповім зараз.
Безумовно, я бачила багато новин про те, що певна інформація в Інтернеті була брехнею та інформаційно-психологічною спецоперацією росіян, але сама ніколи не задумувалась про це. Якщо сказали, що брехня, значить так і є, якщо таке не кажуть, отже — правда. Насправді, так легко жити, ні за що не переймаючись, але сьогодні я вважаю, що так не можна, особливо під час війни.
Так от, коли я зрозуміла, що основна кількість брехні ллється саме з Інтернету, тому в зоні ризику найбільше молодь, тобто я, його активна користувачка (часом навіть надто активна). Я не була готова відмовитися від соцмереж, та й досі не готова, тому потрібно було навчитись не вестись на фейки. І тоді мені пощастило після Турніру юних журналістів (з цього і почався мій шлях у цій сфері) потрапити на інтелектуальну гру #НотаЄнота. Це власний проєкт фактчекерки, викладачки журналістики КНУ імені Т. Шевченка Альони Романюк. Його мета – показати, як працюють фейки та дезінформація на основі справжніх кейсів, навчитися визначати ворожі впливи та їхні цілі. Надзвичайно цікаво та пізнавально це буде не лише для дітей, а й для дорослих, бо поки існує росія, доти ми всі в небезпеці. Гра дійсно допомагає потренуватися розпізнавати фейки й маніпуляції та заодно корисно провести час з друзями в команді. І це не лише мій досвід.
Цьогоріч на West Media Forum в ЛуцькуАльона Романюк поділилася досвідом про те, як зробити медіаграмотність по-справжньою цікавою молоді: «Для мене надзвичайно важливим є вкладення в голови наших підлітків, наших дітей тому, як влаштований цей світ, щоби ці діти не виїжджали з країни, а мали мотивацію її відбудовувати і знали, як це зробити. Боротьба триває на інформаційному напрямку точно так само, тому нам – своє робити». Мені було важливо почути ці слова авторки такої потрібної антифейкової гри.
У луцькому ПУМі в гуртку «Юний журналіст», який я почала відвідувати, теж влаштовували цю гру, і я пишаюся, що була однією з організаторів, тож побачила проєкт з різних сторін та ролей. Збоку було видно, що дітям цікаво та вони захопливо, у власному колективі, з переможним настроєм вишукували фейки.
Тож нині у мене вже є досвід, та навіть була можливість закріпити та підтвердити свої знання під час Всесвітнього тижня медіаграмотності. Я набрала 31 бал з 34 можливих на національному тесті з медіаграмотності та стала Гуру в цій сфері, що є предметом моєї гордості та ознакою, що будь-яку проблему можна подолати, аби лиш захотіти й докласти зусиль.
А оригінальний образ Єнота від української журналістки тепер нагадує мені про уважність і обережність там, де так багато інфонебезпек для молоді – в соцмережах. Адже війна триває, і тому нам – своє робити!