20 моделей літаків представив на персональній виставці в Палаці учнівської молоді семикласник Максим Попадюк з села Журавники Горохівського району. Там він живе з родиною й навчається в місцевій гімназії. Виставка під символічною назвою “Я за мир. Машини не винні” відкрилася напередодні Дня захисників і захисниць України й триватиме до 6 жовтня.
Першими глядачами виставки в Палаці стала родина Максима – мама Мар’яна й дідусь Юрій, а також директор ПУМу Сергій Кравчук, заслужений діяч мистецтв України Юрій Войнаровський і директор Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки Олег Ткачук. Для них хлопець провів імпровізовану екскурсію й докладно розповів історію свого захоплення.
З чого почалося моделювання 12-річного Максима? Зі слів мами Мар’яни, хлопець змалечку цікавився військовою технікою, роздивлявся енциклопедії, навіть мав дерев’яні рушниці й весь час ними грався. Вона пригадала промовистий випадок, коли Максим вперше попав до Волинського музеї військової зброї, провів там багато часу й не хотів звідти виходити.
А конкретний початок поклала знайдена під час гри на майданчику гільза. Разом з дідусем Юрієм, який став першим асистентом і консультантом Максима, за серійним номером визначили вид озброєння та літака, з якого воно було випущене. Так “народилася” перша модель літака Іл-2.
Відтоді Максим вдумливо заглибився у вивчення військових літаків і того історичного тла, коли вони використовувалися – багато читав, досліджував, роздивлявся, шукав інформацію в інтернеті. На виставці представлені моделі періоду ІІ світової війни – радянські, британські й німецькі. Біля кожної моделі – докладна інформація про серію, рік випуску, країну тощо.
В інтернеті з допомогою дідуся знайшли креслення й шаблони моделей, завантажили, роздрукували й за ними вирізали деталі.
Для такої серйозної роботи Максим має вдома власну майстерню з великою кількістю інструментів, які теж купувалися онлайн. Процес створення моделі трудоємкий, вимагає уважності й навичок, складається з кількох етапів. За паперовими шаблонами треба акуратно вирізити й зашліфувати деталі, акуратно їх склеїти, розфарбувати гуашем і покрити лаком. Основний матеріал хлопця – дерево, він також використовує пластикові коліщатка, залізні детальки з іграшкових машинок. І тоді народжується “Мрія”!
“А чи хочеш ти з часом стати конструктором й створити власну модель літака чи дрона?” – спитали ми в юного моделіста. Можливо, з часом так і буде, замислився Максим. Хлопець зауважив, що самі літаки – це метал, але те, як їх використовують – на знищення чи на користь – вирішують саме люди. Тому й така назва – “Машини не винні”.
А тим часом враженнями про побачені моделі й досвід школяра ділилися перші глядачі. На переконання Юрія Войнаровського, юному таланту обов’язково потрібна підтримка, адже і в його житті була подія, яка спрямувала життя в творче русло, дала можливості для самореалізації. Тому пан Юрій вважає своїм обов’язком так само підтримати моделіста-початківця.
А Олег Ткачук із захватом висловився про молоде покоління, яке змалку включається в таку важливу роботу: “Наші захисники роблять свою важливу роботу недарма – наші діти змалку відповідають на наші очікування!”. Він запросив Максима Попадюка презентувати ці моделі у Волинському регіональному музеї українського війська та військової техніки.
Виставка працює на І поверсі ІІ корпусу Палацу учнівської молоді – тут її уважно щодня роздивляються вихованці закладу.
Запрошуємо переглянути виставку моделей Максима Попадюка!
Текст і фото зустрічі, експозиці – методистки, керівниці гуртка “Юний журналіст” Марії Пилипчук
Фото процесу створення моделі – Мар’яни Попадюк