“Моя робота – творча!”: інтерв’ю з костюмером ПУМу Іриною Киричик

У серії інтерв’ю “Закулісся професії” – розмова з Іриною Киричик, завідувачкою костюмерного цеху Палацу учнівської молоді, яка вже більш як 25 років незмінно працює для того, щоб юні артисти ефектно і сучасно виглядали на сцені.

Коли глядачі приходять до концертної зали для зустрічі з виконавським мистецтвом – театральним, вокальним, інструментальним чи хореографічним – вони насолоджуються результатом величезної колективної праці багатьох людей. Адже не секрет, що від народження задуму в авторів до реалізації мистецького твору на сцені минають місяці напружених репетицій, шліфування кожного руху, ноти в артистів. Однією зі складових успішного і ефектного шоу на сцені – це оригінальні костюми виконавців, які відповідають ідеї твору, зручні та комфортні.

В обов’язки костюмера Палацу учнівської молоді Ірини Миколаївни Киричик входить зберігання і підготовка костюмів для виступів юних талантів, яких педагоги закладу навчають хореографічному мистецтву. У спеціальному приміщенні зберігаються костюми для різноманітних композицій. В цих костюмах виступають молодші та старші учасники відомого в Україні та Європі Народного художнього колективу ансамблю народного танцю “Радість” керівників Галини Соколової і Віктора Шугалова. Ірина Миколаївна дбайливо стежить за тим, аби всі костюми були повністю готові для концертних виступів талановитих танцюристів.

Цікаво, скільки тут є костюмів? Ірина Миколаївна на мить задумується і показує ряд вішачків з костюмами дітей: “Ось, порахуйте самі. Лише для одного танцю дітей молодшої групи є 8 костюмів для дівчаток і стільки ж – для хлопчиків. А танців насправді багато! Була навіть велика хореографічна композиція під назвою “Дружба”, коли на сцені знаходилися аж 124 учасники. І кожен з них був у костюмі!”. Після деяких підрахунків, Ірина Миколаївна припускає, що загалом у її зберіганні знаходиться не менш як 500 комплектів народних костюмів для виступів “Радості”. Є навіть такі, яким близько 50 років! Правда, вони стали маленькими і не мають тепер ефектного вигляду, але вона досі їх зберігає. Протягом років роботи Ірини Миколаївни костюми замовлялися у спеціальних ательє, але є й такі, до пошиття котрих приклала свої умілі, дбайливі руки ця жінка. З великою гордістю вона показує нові спіднички та блузочки, пошиті нею за власними розробками.

За роки роботи на посаді костюмера, Ірина Миколаївна досконало вивчила композицію і особливості пошиття народного танцювального костюма і тепер щедро ділиться досвідом з іншими. Вона консультує і допомагає у розробці власних костюмів керівникам хореографічних колективів луцьких закладів освіти. Під час нашої розмови підійшла керівниця Зразкового художнього колективу ансамблю танцю “Любисток” Луцької гімназії №14 імені Василя Сухомлинського Мирослава Сулім і тепло дякувала Ірині Миколаївні за надану колективу допомогу.

Подяками відзначили великий вклад Ірини Киричик у діяльність закладу адміністрація і профспілка Палацу учнівської молоді.

Ірина Миколаївна пригадує ще одне велике завдання, яке вона виконувала разом зі швеєю Наталією Рогозою, – пошиття чохлів для глядацьких крісел концертної зали ПУМу. Тодішній керівник закладу Степан Сидорук дав доручення терміново замінити старі чохли на нові – оксамитові, червоні, і жінки пошили 480 чохлів за 2 місяці. Не лише артисти на сцені, а й глядачі в залі ПУМу почуваються комфортно, а зала має естетичний урочистий вигляд.

Основне робоче місце Ірини Миколаївни – за старенькою, але надійною швейною машинкою “Чайка”, де вона шиє і ремонтує костюми. “Моя робота – творча! Я працюю з талановитими дітьми!”, – з гордістю говорить вона про свою роботу.

Дякуємо за Вашу працю! Наші аплодисменти вам, шановна Ірино Миколаївно!

Текст і фото – керівниці гуртка “Юний журналіст” Марії Пилипчук

Залиш коментар