Триває дистанційне навчання в гуртку “Юний журналіст” Палацу учнівської молоді. Суворі воєнні обставини зачепили життя кожного школяра і школярки, їхніх родин. Дехто залишився в місті і активно волонтерить, хтось зараз живе сільським життям, а кількох наших одногрупників закинуло аж за кордон.
Інформаційна війна вплинула на теми наших дистанційних занять, які зосередились навколо “гарячих” подій – насамперед це вивчення пропаганди, її історії, видів та інструментів у серії онлайн-матеріалів, розповіді про роботу журналістів під час війни, поради з медіаграмотності, трагічні й оптимістичні історії людей, а також щемливі повідомлення про порятунок пухнастиків.
Важливим для розуміння того, як психологічно витончено працює пропаганда, став онлайн-перегляд психологічного фільму “Хвиля” німецького режисера Деніса Ґанзеля, за реальними подіями шкільного експерименту в Каліфорнії в 1967 році.
Приємно, що багато вихованців підтримують зв’язок, працюють самостійно, регулярно надсилають виконані завдання керівниці гуртка. Молодці!
Емоційним віршем відгукнулася на трагічні події в рідній Україні вихованка гуртка Юлія Рак на своїй фб-сторінці.
Я бачу біль і горе,
Чую крик й молитви.
Цей відчай, і сліз море —
Жах кожної матері.
Не бачать свого сина,
Не знають, що із ним.
Настала темна днина —
Приперся "русскій мір".
Нашу землю рідну
У цей час топчуть ті,
Що в тоталітарність вірують —
Диктаторські свині.
Вони раби режиму,
Де людина — ви́род.
Та рятувати, диво
Стали вільний народ.
Міф давній все трактують:
"Ми разом, ми брати!"
Та всі на світі знають:
Ми — одвічні вороги.
З зневажливим "бандеровци"
Вони летять на нас,Х
очуть зламати віру й міць —
Взамін ж бурхливий резонанс.
Та знайте: оце прізвисько
Вище всяких похвал,
Бо Україна — його дітисько,
А ми влаштуєм вам розвал!
Завершим місію титанів:
Шевченка, Стуса й Чорновола,
Коновальця й Лук'яненка;
Єднаймо рідних всіх довкола.
Бо тільки ми з вами, брати,
Лиш ми врятуєм Україну.
Й за розквіт нашої землі,
До бою з піснею ідемо.
~16.03.2022, Р.Ю.~.P.s: на фото я з щасливого літа 2021. Як же тоді було добре)
Квітучі сади надихнули гуртківця Андрія Вінцюка на оптимістичну фотозамальовку у соцмережі, яку він супроводив рядками Тараса Шевченка: Цвіте цвіт на деревах. Так само і зацвіте НАША РІДНА УКРАЇНА ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ!!! Дуже влучна цитата:”Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава іволя святая!” Все буде Україна!”.
Ось як розповіла про свої емоції й думки вихованка Вікторія Белогур в анкеті “Як у вас справи, друзі? :)”: “На початку здаволося, що люди стали якимись іншими, і все по-іншому. Але з часом, я побачила, що люди починають адаптовуватися і жити своїм звичайним життям . Дуже надихає те, як люди об’єднуються навколо спільної проблеми. Як допомагають один одному. Коли ти це бачиш, то хочеш до них долучитись і вже не помічаєш, як кілька днів підряд займаєшся волонтерством.
Я ніколи не бачила такої згуртованості, такої величезної доброти і вдячності. В мене зараз така гордість за свою країну, за людей на фронті, за те, що я українка. Чесно кажучи, я завжди хотіла виїхати в Європу або ще кудись, де стабільна економіка, толерантніші люди, більші зарплати і можливості, кращі умови для життя. Але зараз, я хочу жити в Україні. Можливо не в Луцьку, але на своїй землі. Жити, працювати, знайомитися з цікавими, добрими, толерантними людьми. Розвивати свою країну, підтримувати, обирати хорошу владу. Адже це відповідальність кожного з нас, і зараз я відчуваю це як ніколи”.
Для юного журналіста Романа Миронюка робота над конкурсним твором для Міжнародного фестивалю “Прес-весна на Дніпрових схилах” стала своєрідною трансформацією в творчість його досвіду адаптації, волонтерства, зустрічей з людьми, спостережень за змінами у місті: “Що може бути потужнішим рушієм змін за війну? Мабуть, нічого. Я змінююся, люди навколо мене і моє рідне місто змінюються. Проживаючи кожен новий день у воєнному рахунку, шукаю своє місце в нових реаліях. Рефлексую нові думки у ставленні до навчання, корисної праці разом з найкращими друзями, волонтерами у тиловому Луцьку. Всі разом віддаємо свої сили майбутній Перемозі. Усвідомлюємо себе великою українською родиною. «Привіт! Як ти?» –«Добре! Все буде Україна!».
Всі новинки й події гуртка, дистанційні матеріали, інфографіка від Національного проєкту медіаграмотності “Фільтр”, поради з інфобезпеки, історії героїзму й порятунку – в нашій активній фейсбук-групі!
Керівниця гуртка Марія Пилипчук